Чи безпечний медіапростір?

 

11 вересня у Києві відбулася громадська дискусія «Безпечний медіапростір: співпраця індустрії та регулятора», яка проводилася за спільної ініціативи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Незалежної асоціації телерадіомовників та Інституту соціальної та політичної психології НАПН за підтримки проекту USAID Медійна Програма, Internews. У дискусії взяли участь регулятор, експерти з  медіаправа, психологи, представники медіа та реклами.

Питання захисту прав дітей змогло нарешті об’єднати представників медіа і регулятора, переконана Ольга Герасим’юк, перша заступниця голови Національної ради. Впродовж трьох років під час тривалих дискусій вдалося створити три акти саморегулювання – «Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіавиробництва», «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду», «Висвітлення засобами масової інформації теми участі дітей у збройних конфліктах».

«Світ зараз схаменувся, і ми також. Він почав думати про те, як ми закинули етику. А ця етика насправді і вирішує усі наші стосунки. Відсутність її є причиною всіх тих катастроф, які ми переживаємо у нашій країні та світі», – каже Ольга Герасим’юк. За 8 років спроб і помилок вдалося зробити дієві кроки у саморегулюванні та створити акти, які захищають права дітей на практиці.

Як зазначила представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина, «за допомогою саморегулівних актів наші діти стали захищенішими щодо поширення їхньої особистої інформації, місця проживання. Тепер частіше телеканали почали приховувати обличчя дітей та звертатися за консультацією до експертів. Ці зміни були ще зовсім недосяжними 7-8 років тому».

«Великим досягненням те, що змінився напрямок дискурсу: ми почали говорити про захист дітей до продакшину програм», – переконана докторка психологічних наук, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПНУ Любов Найдьонова. Вона також  зауважила, що така успішна співпраця у питанні саморегулювання виникла  й тому, що з’явилася третя сторона – науковці, психологи, які могли аргументувати свою думку на основі передових досліджень у галузі.

Роман Кіфлюк, керівник управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, серед проблем виокремлює обмежену кількість якісного дитячого контенту, з яких 90% – мультфільми.

Про міжнародний досвід розбудови системи саморегулювання  та перспективи його запровадження в Україні розповіла Ольга Большакова з Незалежної асоціації телерадіомовників.  

 На громадське обговорення учасники дискусії представили проект акту саморегулювання з питань захисту інтересів дітей при висвітленні насильства та жорстокості. Сергій Попов з 1+1 Медіа зазначив, що акти саморегулювання треба поширювати не тільки серед медійників, а й серед студентів-журналістів. Окрім того, він зауважив: «Не треба демонізувати медіа, ні в кого нема бажання довести до істерики українських дітей. Ми – країна у стадії війни, ми не можемо виховувати тільки бібліотекарів». Акти саморегуляції, узгоджені представниками медіа, регулятором та індустрією, повинні бути для всіх еталоном.

Про булінг розповів Юрій Кіцул з Управління ювенальної превенції Національної поліції України: «Явище булінгу виникає не на порожньому місці. Воно тісно пов’язане з питанням домашнього насильства. За статистикою, жертви булінгу у подальшому стають жертвами домашнього насильства». Юрій зазначив, що юридично існує лише поняття «булінг», а решта - кібербулінг, сексуальне та психологічне цькування – це лише форми, а не окремі поняття. Існують випадки, коли булінгом називають сексуальне насильство. Тоді це вже не адміністративне правопорушення, а кримінальна справа.

Активне обговорення викликала гендерна панель, під час якої представники галузі розповіли про особливості саморегулювання цього питання у рекламі та ЗМІ. Ірина Лилик з ГО «Українська Асоціація Маркетингу» розповіла про міжнародний досвід саморегулювання реклами. Олена Бучинська  з Київського Регіонального Представництва ІГКР акцентувала увагу на українському досвіді. Як виявилося, найбільше гендерні стереотипи у рекламі використовує ринок будівельних матеріалів. Попри систематичні порушення гендерної рівності насправді, є дуже мало механізмів, які забороняють демонструвати таку рекламу. Найбільший штраф за гендерну дискримінацію у рекламі – це 3700 грн.

За даними дослідження ІМІ, 61,5% матеріалів у ЗМІ містять сексистські повідомлення. Також вони провели дослідження у фейсбуці 16 сторінок соціально-політичних медіа на предмет висвітлення гендерного питання. Виявилося, що чоловічі зображення використовують частіше для ілюстрування політичних, міжнародних та кримінальних тем. Жіночі – для теми краси та здоров’я.

Детальніше про кожну панель ми розповімо у наступних матеріалах.

Прес-центр НАМ

http://www.nam.org.ua/news/novini-nam22/chi-bezpechniy-mediaprostir51/?mm=news-room27